Новоборівський дитячий будинок-інтернат

Будинок-інтернат відкрито в 1932 році. Спочатку, в ньому перебували в основному безпритульні діти. В будинку-інтернаті їх навчали та виховували.

Під час Великої Вітчизняної війни, у 1941 році всі діти були евакуйовані на Урал та в Середню Азію (Узбекистан). Тільки з 01.01.1944 року робота будинку-інтернату відновилася. В перші повоєнні роки там проживали підлітки, батьки яких загинули на війні.

У перші роки існування будинку дітей навчали звичайні шкільні вчителі, але згодом, поступово їм на зміну прийшли вихователі, спеціально підготовлені до роботи з дітьми - інвалідами.

На сьогодні в будинку-інтернаті проживають вихованки віком від 4 до 35 років. Всі вони інваліди II групи з діагнозом «Олігофренія в стадії імбецильності».

Діти прибувають з усіх областей України, але більшість – з Новоград-Волинського будинку дитини, з Житомирського обласного притулку, Бердичівської (Гришківської) спецшколи для дітей-сиріт та від батьків.

Будинок-інтернат розрахований на 120 місць. На сьогодні тут проживають 88 вихованок. Обслуговують дітей в середньому до 90 дорослих. Це вихователі, інструктори, логопед, медперсонал.